Входячи в свято Благовіщення, ми шукаємо там щось однозначно позитивне, приємне, радісне. Ми хочемо, щоб нам оголосили про сюрприз, що відтепер і навіки «все буде добре». Ось це була б добра новина!
При цьому знаємо, що у випадку з Марією так не було. Благовіщення провіщає пронародження Царя. Але ми знаємо про те, що Його вб'ють. Ангел сповістив про настання Його Царства, але ми до сих пір всього цього чекаємо і мучимося в проміжку між «вже» і «ще немає».
Давайте прочитаємо уважніше слова, сказані ангелом Марії, щоб спробувати свіжим і чуйним сприйняттям вловити їхній справжній зміст.
«А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!
І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.
Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.
І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця» (Луки 1: 30-33).
Блага звістка полягає в тому, що Марія знайшла благодать у Бога, Господь був з нею, а тому через неї прийде в світ справжній Цар.
Тут немає жодного слова про спокійне, сите, жирне, міщанське життя, «як у нормальних людей».
Тут інший масштаб, інший рівень.
«Син… буде великий», а значить великими будуть і труднощі, біди, випробування Марії.
І набагато більшими будуть її радості, глибше її щастя.
В муках народиться немовля.
У стражданнях народиться і новий світ, Царство Боже, якому не буде кінця.
У чому ж сенс Благовіщення для нас?
У тому, що Бог дасть нам тихе і сите життя?
Або у тому, щоб бути Його людьми, які здобули благодать і довіру, через яких у цей світ приходить Він, через яких Він стверджує Своє вічне Царство?
Благовіщення ставить перед нами питання: чи гідні ми прийняти ангела і чи готові відповісти йому «Я ж Господня раба/раб: нехай буде мені згідно з словом твоїм!», щоб Цар і Царство увійшли в цей світ з нашого тісного дому та нашого маленького життя, щоб ми відкрили для себе справжнє щастя служити Богу і Божому Царству?
Комментариев нет
Отправить комментарий