Якщо завтра кінець світу, я посаджу дерево! Як християни ставляться до майбутнього

Починати треба з довіри! У нас самих має бути довіра до майбутнього в тому сенсі, що ми довіряємо Богові, що Він контролює майбутнє і воно точно не буде гіршим, ніж минуле. Більш того, за біблійною картиною світу, Бог тріумфує в усій повноті в кінці часів. Ми очікуємо не кінця світу, а нового Неба і нової Землі, в яких живе правда. В цьому сенсі починати треба з довіри, що ми, як християни, можемо покластися на Бога, тобто довіряти Йому, що Він контролює майбутнє і наші зусилля можуть принести позитивний результат, що ми займаємося не безнадійною справою.

В яких сферах і формах може знайти вираження наша відповідальність за майбутнє? По-перше, це активація усеможливого потенціалу Церкви. Ми говорили про те, як активізувати рух мирян, як звичайні християни можуть спростувати, що єпископ і є Церква (а зараз єпископат займається собою, і Церквою як спільнотою, як соборністю не цікавиться). Тому на круглому столі звучали тези, що майбутнє християнство повʼязане із поступомцерковної демократії, укріпленням громадських форм життя і розвитком найрізноманітніших християнських спільнот: милосердя, освіти, богослівʼя і т.п.

Коротко кажучи, Церква повинна почати з себе, оживити внутрішнє громадське життя, щоби з того середовища зʼявилися активні лідери .

Час у Церкви ще є чи вже згаяний?

В певному сенсі ніколи не пізно. Протеє такий вислів в Біблії: сам врятуєшся, але як головешка з вогню. Я думаю, що ми зараз в такому становищі. Багато що вже втратили, але можемо не втратити своє спасіння, врятувати декотрих. А ось щодо впливу на долі своїх міст, країн, регіону – тут вже великі запитання виникають. Дійсно, у християн залишається вже не так багато можливостей – охопити впливом хоча б найближче оточення. Хоча це, насправді, теж не мало.

Але знову ж таки, ми не знаємо часів і строків. Христос каже, що це не у вашій владі, тому ви прийміть силу, коли зійде на вас Дух Святий, і будьте свідками. Тобто наше завдання – свідчити, в тому числі і чудом нашого життя, переображенням. А наскільки ми згаяли цей час і скільки його залишилися – ми, звичайно, не можемо контролювати і знати. З однаковою вірогідністю може йтися про години, дні, роки. Тому маємо жити так, ніби все може скінчитися дуже-дуже скоро, і бути готовими сіяти, інвестувати, будувати на багато років вперед.Це не повинно вплинути на якість того, що ми робимо, ми не маємо відкласти, полишити довготривалі плани лише тому, що, бачите, як усе у світі погано, ось-ось може наступити кінець світу і навіщо в такому разі щось робити! Ця логіка теж неприйнятна. Ми маємо робити, але при цьому розуміти, що усе є непередбачуване. Як казав Мартін Лютер Кінг: якби я знав, що завтра буде кінець усього, я б сьогодні посадив дерево. Це моє зусилля! Свідоцтво того, що я вірю в добро, в те, що життя тріумфує, не зважаючи на обмеженість часу. В цьому наша позиція. Будувати, навчати, виховувати, створювати сімʼї, народжувати дітей, засновувати університети, проповідувати Євангелії, друкувати Біблії, проводити форуми. Займатися усім цим, алеіз розумінням того, що світ у формах, які ми знаємо, будь-якої миті може закінчитися і нам доведеться підбивати підсумки.

Підготувала: Ольга Рибачук
Розмова від 02.10.2015