Читаючи про великодні події, ми природним чином фокусуємося на порожньому гробі. Вся наша увага прикута до цієї картини. При цьому ми ризикуємо не помітити найважливіше.
Ми поспішаємо до місця поховання Ісуса, ніби Він там. Ми несемо наші аромати, нашу повагу Богу як потерпілому і померлому. Ми ніби погоджуємося з думкою більшості, що Ісус зазнав невдачі, що Він приречений страждати і вмирати в цьому світі, що зло і гріх сильніше добра і правди. У нас немає віри, у нас є аромати. Це все, що ми можемо дати нашому Господу.
Але Він в черговий раз здивовує нас. Його немає серед мертвих. Йому не потрібні наші сльози, Він хоче подарувати нам радість. Він переможець, який не програв.
Як же так? Ми бачили Його мертвим. Ми знаємо силу смерті, її невблаганні закони. А тепер ми чуємо: «Нема Його тут, бо воскрес » (Луки 24:6).
Ми не віримо своїм очам і вухам. Хоча ангели не говорять нічого нового, вони лише нагадують про те, що ми чули від Ісуса раніше: «Згадайте, як Він говорив вам»!
І «згадали вони ті слова Його». І коли згадали, то більше не затримувалися у порожній гробниці, але поспішили поділитися радісною звісткою з апостолами, хоча ті не повірили і лише Петро побіг до гробу перевірити дивні чутки.
Навіть порожній гріб не робить нас віруючими. Ніякі аргументи і факти не здатні відкрити нам очі на очевидне диво. Нам скрізь ввижаються фейки і маніпуляції.
Лише слова Ісуса повертають нам дар віри, оживляють наші порожні серця, відкривають наші власні гробниці для нового життя. Він не тільки передбачив, що «засудять на смерть Його, але третього дня Він воскресне» (Матв. 20: 18,19). Він сказав набагато більше: «Я є воскресіння і життя» (Ів. 11:25).
Іноді ми так захоплюємося подіями і переживаннями, що забуваємо слова Ісуса. А без Його живих слів ми втрачаємо орієнтацію і розуміння того, що відбувається, піддаємося впливу людських емоцій і пристрастей. Тоді навіть явні чудеса не переконують.
Але для тих, хто пам'ятає слова Христа, майбутнє ніколи не буде страшним і дивним. Вони знають, що страждання і смерть будуть короткочасними епізодами перед Воскресінням і життям вічним.
Коли ми в розпачі, коли вороги торжествують, коли все говорить про смерть, нехай в нашій пам'яті оживуть слова Ісуса, нехай вони повернуть нам віру.
Нічого не сталося дивного і непоправного. Він сказав, що це буде - кара і смерть. Але потім буде Воскресіння. Пам'ятаючи про це, ми не будемо втрачати час у порожній гробниці, ми будемо спішити, щоб поділитися цією Радісною звісткою з тими, хто досі перебуває у розгубленості.
Давайте будемо пам'ятати слова Ісуса, довіряти їм і жити ними.
Його слова важливіше здорового глузду, думки більшості і найочевидніших фактів. Ісус - Господь над життям і смертю.
Все буде так, як Він сказав, і не інакше.
Згадайте і не плачте, згадайте і не бійтеся, згадайте і не забувайте.
Комментариев нет
Отправить комментарий