ІМ’Я та імена

 

ІМ’Я та імена. Таємниці біблійних імен

 

Біблія — це жива бібліотека, у якій ми можемо знайти безліч цікавих імен та біографій. Чи замислювався ти над своїм життям як над книгою, яка пишеться просто зараз? Чи усвідомлював ти, наскільки все серйозно в нашому житті: усе записується, усе стає відомим, і за все доведеться відповідати? Чи відчував ти страх від думки, що твоє життя не просто пішло не так, а й узагалі звернуло зовсім не туди?  Чи не охоплював тебе страх від усвідомлення того, що ти перестав бути собою, що ти вже не той, ким був раніше, і не став тим, ким мав би стати?

«На півшляху свого земного світу
Я трапив у похмурий ліс густий,
Бо стежку втратив, млою оповиту».

Так колись поет Данте сказав про своє життя. А як би ти сказав про своє?

До речі, ім’я Данте означає «твердий», «постійний», «стійкий». Гарне ім’я. На жаль, не завжди його носій відповідав значенню свого імені.

А що означає твоє ім’я?

Я пригадую, як дуже хотів написати дисертацію. Але коли в мене народилися прекрасні доньки, одна професорка сказала: «Пане Михайле, ваші діти — це найкраще, що ви могли написати». Погоджуюся. З одним застереженням: вони не зовсім мої — вони Божі. Божі подарунки, чудеса, історії, поеми. І кожна з них має своє ім’я і свою таємницю, приховану в цьому імені. 

Імена нагадують про глибоку таємницю життя та покликання.

Не так давно я замислився над життям апостола Павла як його найкращим посланням. Він зробив усе своє життя, навіть самого себе, живим свідченням про Ісуса Христа. Він став листом Христовим (1 Кор. 3:3). Ім’я Павло означає «малий», «невеликий», «скромний». Хтось скаже: не дуже підходить для апостола. А мені здається, що якраз дуже підходить. Адже апостол жив не для себе, а для Бога. Малий і скромний слуга великого Бога. Ще одне його ім’я, єврейське, — Савл, тобто «випрошений», «вимолений у Бога». Воно також нагадує нам про Того, Кому ми завдячуємо своїм життям.

Можна багато говорити про різні біблійні імена. Але цього разу я хочу звернути увагу на Першу книгу Хронік, зокрема на її перші п’ять розділів. Деякі імена привернули мою увагу. Вони вирізняються серед інших додатковими обставинами чи коментарями, які літописець вирішив додати, щоб підкреслити певні уроки. Давайте розглянемо декілька таких імен.

Один із цікавих персонажів, згаданих у першому розділі, — Німрод, «перший могутній воїн на землі» (1:10, тут і далі — UMT).

Могутній воїн — звучить дуже добре. Але хочу нагадати, що Німрода традиційно пов’язують із проєктом Вавилонської вежі. Це сильна й горда людина з роду Хама. Значення його імені пов’язують із коренем марад — «бунтувати», «повставати проти Бога». Могутній, але гордий. Той, хто свою силу не підкоряє Богові, а спрямовує проти Нього. Цікавий, але темний персонаж. Ми не знаємо, що саме з ним сталося, але гордість ніколи не веде до доброго кінця. Недаремно у своїй поемі Данте поміщає Німрода до пекельного колодязя гігантів, поруч з іншими велетнями-богоборцями.

Ще один темний герой, точніше, антигерой, — Ер, первісток Юди, про якого ми дізнаємося лише ось що: «не догодив Господу, і Той убив його» (2:3). Значення його імені іноді пов’язують зі злом і розбещеністю, а також із чимось оголеним, порожнім, безплідним, позбавленим життя. Наче саме ім’я передає щось короткочасне, те, що швидко закінчується.

Далі читаємо про Ахана (у деяких перекладах — Агара), «який зробив зле для Ізраїля, оскільки приховав те, що слід було повністю знищити як жертвоприношення Господу» (2:7). Із книги Ісуса Навина (розділ 7) ми дізнаємося, що він спокусився гарним вавилонським вбранням, сріблом і золотом. Значення його імені дуже промовисте – той, хто приносить лихо. Через нього Ізраїль зазнав принизливої поразки, а самого винуватця закидали камінням.

Після цих негативних прикладів ми читаємо про Явеза: «Явез був більш шанований, ніж брати його. Мати назвала його Явезом, пояснюючи: «Бо я народила його в муках». Явез звернувся з молитвою й такими словами до Бога Ізраїлю: «Аби Ти справді благословив мене й назвав мені більші землі, й був би зі мною, і якби Ти міг відвертати зло, щоб воно не завдало мені болю!» І Бог послав йому те, про що він просив» (4:9-10).

Значення його імені пов’язують із труднощами, болем і печаллю. Але ця історія, яка починається зі страждань, завершується добре. Бог може забрати біль, розширити межі, щедро благословити й відвернути зло!

Явез цінує передусім Божу присутність: «аби Ти був зі мною». І саме з цієї близькості з Богом випливають усі інші благословення. Той, чиє життя починалося з болю та слабкості, стає прикладом Божої сили й милості.

У п’ятому розділі ми знаходимо цікавий епізод про воїнів із колін, які оселилися за Йорданом: Рувима, Гада та половини коліна Манасії: «вони були воїнами, носили щит і меч, уміли стріляти з лука й були гартовані для служби у війську. Здатних для воїнської служби нараховувалося сорок чотири тисячі сімсот шістдесят чоловік. І воювали вони з хаґрійцями, Єтуром, Нафисом та Нодавом. Бог допомагав їм і дав змогу перемогти хаґрійців та й інших разом з ними, бо в битві звернулися вони за допомогою до Бога, і Він почув їхні молитви, адже вони щиро вірили в Нього» (5:18-20).

Які імена! Манасія нагадує про те, що Господь дає забути минулі скорботи. Рувим — «ось мій син», адже «Господь зглянувся на моє лихо» (Буття 29:32). Гад — «ось моя вдача», «ось щастя» (а також це ім’я має додаткове значення, пов’язане з військом: «оце так військо»)!

Але не завжди все було так добре в історії цих славетних воїнів. Не завжди вони слухалися Бога. Залишившись без Божої допомоги, вони втратили все й потрапили в полон:

«Але сини цих двох з половиною колін грішили проти Бога своїх пращурів й почали поклонятися богам тих людей, землю яких Бог вигубив перед ними. Отож Бог Ізраїлю змусив царя Пула ассирійського, тобто царя Тиглата-Пілезера ассирійського, забрати їх у полон» (5:25–26).

Усі ці та інші імена з історії Божого народу нагадують нам, що наша доля залежить від Бога, від того, наскільки ми слухаємося Його, наскільки дозволяємо Його благодаті діяти в нас і рятувати нас від власних руйнівних бажань та непомірних амбіцій!

Яким би красивим і славним не було ім’я людини, саме по собі воно нічого не гарантує. Воно може лише нагадувати про наше покликання в Божому задумі. Без Бога ми — ніщо.

Яким би сумним чи негативним не було ім’я людини, воно може відображати обставини її народження, пережитий досвід, думки чи оцінки інших людей. Але Бог може змінити все!

Твоє ім’я може стати свідченням Божої милості й щедрості, високого покликання та гідної мети. Звісно, якщо ти не бунтуватимеш проти Бога, а підкоришся Йому й приймеш Його благословення.

Дуже важливо також побачити, куди веде ця генеалогія, частину якої ми згадали. Вона веде до Давида, а зрештою — іще далі, до Самого Ісуса Христа, Сина Давидового.

Коли ми розмірковуємо над різними іменами й долями людей, то згадуємо про Бога як про Того, Хто дає життя і благословляє, спасає та дає другий шанс. І наші думки звертаються до Імені Ісуса Христа: «Ніхто інший не дасть нам спасіння, бо немає іншого такого імені в світі» (Дії 4:12).

Усвідомлюючи велич і спасительну силу Імені Ісуса, ми прагнемо бути схожими на Нього. Ми вклоняємося Йому, вчимося від Нього й займаємо своє місце в історії як Його слуги та свідки.

Саме тому апостол Павло не лише прославляє Ім’я Ісуса у відомому гімні-молитві, але й закликає нас уподібнюватися до нашого Господа, щоб не просто носити Його Ім’я, а й відображати Його характер.

«У житті своєму ви повинні думати й чинити так, як Ісус Христос.

Хоч і був Він Богом у всіх відношеннях,

та не вважав Свою рівність Богові скарбом,

за який треба триматися.

Замість того, Він полишив Своє місце із Господом,

ставши рабом, звичайною людиною.

І ставши таким, принизив Себе,

й був покірливим до останньої години,

аж до смерті на хресті.

Через те Бог возніс Його

і звеличив до таких висот і дав Йому ім’я,

яке є найважливішим від будь-якого іншого імені,

щоб усі, хто знаходиться на небі,

на землі і під землею,

схилили коліна на славу імені Ісусового.

І щоб усі уста проголошували, що Ісус Христос —

Господь на славу Бога Отця» 

(До Филип’ян 2:5-11).

Ісус Христос — це найважливіше Ім’я, яке ти маєш знати й ніколи не забувати. Усі інші імена — частина історії, яка підводить нас до Ісуса і лише в Ньому набуває свого справжнього сенсу.

Твоє ім’я і твоє життя не існують самі по собі. Ти можеш мати дуже красиве ім’я, але не зможеш повністю розкрити себе й реалізувати своє покликання без Бога. Ти можеш мати недобре ім’я, але це ще не кінець, адже Бог здатний усе змінити на краще. І тоді ти дивуватимеш усіх своєю посмішкою, силою та впевненістю в Богові.

Людське ім’я — не вирок для одних і не гарантія щастя для інших. Це нагадування про світлі й темні сторони життя та заклик звернутися до Бога, щоб жити з Ним, а не проти Нього.

Ісус викупив нас від нашого минулого й пропонує нам інше, краще майбутнє. А наприкінці Він дасть кожному переможцеві нове ім’я — як знак нового статусу в Божому вічному Царстві (див. Об’явлення 2:17), як привілей учасників нового творіння.

Не те, що було до нас, і не те, що трапилося з нами. Не наші вчинки чи плани. Не наші поразки чи здобутки. Не наші гріхи чи помилки. Наша доля визначається Богом. І той, хто підкоряєтьсяБожій волі, одного дня отримає нове ім’я — справжнє, світле, вічне.

Тримаймося за Нього, перемагаймо разом із Ним і з нетерпінням чекаймо цього славетного моменту!