Вклонитися Царю

Від самого дитинства я думав про Різдво як таке собі дитяче свято, в якому всі ми, і навіть Сам Бог, можемо бути дітьми – безтурботно веселитися і отримувати подарунки.

І в цьому є своя правда.

Але коли ми читаємо про візит мудреців до новонародженого Ісуса, ми починаємо розуміти, наскільки все там було серйозно – поважні гості, дорогі подарунки, секретні обставини.

1. Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу,

2. і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому.

3. І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим.

4. І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись?

5. Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так:

6. І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський.

7. Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з'явилась зоря.

8. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому.

9. Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було.

10. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи.

11. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну.

12. А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі.

(Від Матвія 2:1-12)

Виявляється, мудреці приходили не подивитися, а вклонитися; не святкувати, а засвідчити пошану і визнання. За традицією їх називають царями. Тобто царі прийшли до Царя, визнаючи Його верховну владу.

А як ми сприймаємо Різдво? Для чого приходимо? Кого ми знаходимо? Що саме святкуємо? Мудреці йшли до Царя, розуміючи всю урочистість момента, благоговіючи перед воплоченим Богом.

Вони бачили знаки небесні і слідували за ними. Все вказувало на історичний момент – народження Царя і прихід Божого Царства.

Саме царська гідність Ісуса приваблювала мудреців, лякала Ірода і диявола. Чому Ірод захотів “вклонитися” Царю? Чому сатана пропонував Ісусу вклонитися йому? Тому що вони знали про царственність Ісуса, а також про те, що Царство Ісуса означало кінец іхнім царствам.

Мудреці були першими, хто розпізнав вселенський, всезагальний характер Божого Царства.

За легендами Каспар, Мелхіор, Бальтазар представляли все людство – всі періоди і всі регіони: Бальтазар був юнаком з Африки, Мельхіор – чоловіком з Європи, Каспар – дідусем з Азії.

В особі мудреців Ісусу вклоняється все людство.

І сьогодні Бог ще чекає, коли кожен з нас упізнає в Ісусі Царя і вклониться Йому зі страхом і радістю.

А ми досі бавимося як діти, профануючи вселенське свято.

Мудреці прийшли до Царя з подарунками. А ми приходимо до Ісуса за подарунками. Давайте скажемо прямо: Ісус – не Дід Мороз. Ісус – Цар.

І основне питання Різдва – кому ми вклоняємося, у кому роспізнаємо Царя?

Чи вклонимося Ісусу як Царю царів, чи віддамо Йому все своє, всього себе? Ось таке, недитяче питання.