Вчора ми всією сім’єю дивилися короткий пасхальний концерт Андреа Бочеллі. Він виконав кілька молитовних співів в порожньому храмі, а потім вийшов на вулиці спорожнілого Мілана, щоб заспівати «О, благодать! Спасенний я».
Цей онлайн-концерт дивилися десятки мільйонів людей. Упевнений, вони були вражені не тільки прекрасним голосом і серйозною музикою, але також порожнечею – храмів, вулиць, площ. Музика звучала на тлі спорожнілих, мертвих мегаполісів – Рима, Лондона, Нью-Йорка. На цьому тлі музика звучала як покаяння.
Те, що сталося з нашими серцями і містами, не можна пояснити одним вірусом. І не можна зцілити, змінити, відновити однією рятівною вакциною.
Порожні міста – знак того, що ми втратили Божу присутність. Можливо, пандемія – це наш порятунок, тому що нагадує про Бога краще, ніж музика Бочеллі і проповіді Біллі Грема.
Пророк Ісая звертає своєї волання до Бога зсередини схожій ситуації:
«Не гнівайся, Господи, сильно, і не пам’ятай повсякчасно провини! Тож споглянь, ми народ Твій усі! 10Святі міста Твої стали пустинею, Сіон став пустелею, степом став Єрусалим… Дім святощі нашої й нашої слави, в якім батьки наші хвалили Тебе, погорілищем став, а все наше любе руїною стало… Чи й на це ще Себе будеш стримувати, Господи? Будеш мовчати, й занадто карати нас будеш?» (Іс. 64: 9-12).
Він точно називає причину того, що сталося руйнування і запустіння:
«Ти стрічаєш того, хто радіє та праведність чинить, отих, що вони на дорогах Твоїх пам’ятають про Тебе. Та розгнівався Ти, бо ми в тому згрішили навіки та несправедливими стали! І стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша немов поплямована місячним одіж, і в’янемо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас… І немає нікого, хто кликав би Ймення Твоє, хто збудився б триматися міцно за Тебе, бо від нас заховав Ти обличчя Своє й через нашу вину Ти покинув нас нидіти…» (5-7).
Пророк не зупиняється на плачі про минулі гріхи, він фокусується на сьогодення і майбутнє.
«Нині» можливо все, – зцілення і відновлення, повернення до Бога й оновлення світу. Якщо тільки ми погодимося під Його міцну руку і довіримося Його керівництву:
«Тепер же, о Господи, Ти наш Отець, ми глина, а Ти наш ганчар, і ми всі чин Твоєї руки!» (8).
Якщо Бог повернеться до нас, міста оживуть.
Тому ми повинні мріяти не про повернення до «нормального життя», але про повернення Бога в наші серця і міста, будинки й храми.
За прикладом пророка ми повинні молитися і благати:
«О, коли б небеса Ти роздер і зійшов» (1).
Комментариев нет
Отправить комментарий