Що буде із цим світом?

Джерело: Слово про Слово

Що буде із цим світом? Це питання хвилює всіх. У тому числі християн, які сперечаються про картини майбутнього та сваряться з питань біблійної есхатології. Ми хотіли б побачити правильну схему, Божий план майбутнього, і наше місце в ньому. Адже переживаємо ми не так через можливі труднощі, як через невизначеність, невідомість, незрозумілість.

 

Мені ж здається, що події останніх років вчать нас тому, щоб починати з себе, думати про свою відповідальність за поточний момент і при цьому змиритися з незнанням завтрашнього дня.

 

Я говорю це, тому що дуже багато людей хворіє, страждає, помирає, не відриваючись від телевізорів або не випускаючи з рук смартфони, переглядаючи новини політичного життя або захоплюючись сенсаціями, скандалами та теоріями змов.

 

Що з того що знати про долю світу, якщо тобі залишилося жити зовсім небагато? Який сенс набирати в пошуковій системі будь-які важливі слова, якщо ти так і не розв’язав особисті питання?

 

Щоправда, люди бояться думати про себе – відповідально, серйозно. Тому вони думають про майбутнє своєї країни чи цілого світу.

 

Хочу нагадати дві прості істини, які мають зв’язати разом мале та велике, наше особисте життя та майбутнє світу.

 

Нам варто знати, що є два види есхатології – особиста та загальна

По-перше, нам варто знати, що є два види есхатології – особиста та загальна. Загальна говорить про історію людства, особиста – життя окремої людини. Події кінця світу і початку Царства Божого, суди й скорботи, явлення антихриста і пришестя Христа – все це виражається в історії світу, але також у подіях нашого особистого життя. Наше життя вписане у життя світу, наша мала особиста історія – частина великої загальної історії. Можливо, ми не побачимо великих подій, у яких явно справдиться біблійна есхатологія. Але нам не уникнути обставин особистої есхатології. Преміленіаристи і аміленіарісти можуть сперечатися про тисячолітнє Царство, і не помітити кінець їхнього земного життя. Набагато важливіше бути готовим до зустрічі з Богом у будь-який момент, ніж мати під рукою чітко розписаний план майбутнього та заспокоювати себе тим, що ми ще не в тій епосі, що ще рано, ще не час.

 

Мене особисто загальна есхатологія майже не цікавить. Я знаю, що моє життя занадто коротке, щоб його витратити на схеми та суперечки. Мені достатньо того, що Господь має свій план для цього світу і мене. Мені не обов’язково цей план знати. Достатньо знати, що він є.

 

Ми повинні бути скромнішими у своїх спробах пояснити майбутнє, але при цьому впевненіше дивитися далі – на кінець історії

По-друге, ми повинні бути скромнішими у своїх спробах пояснити майбутнє, але при цьому впевненіше дивитися далі – на кінець історії. Важливо не те, що буде завтра та післязавтра. Важливо те, що буде наприкінці. А в кінці буде царство, якому не буде кінця. Знаючи це, ми можемо бути спокійні, ми можемо зосередитись на виконанні нашої відповідальності за сьогоднішній день (Матв. 6:34), довіряючи майбутнє Богові.

 

Ми повинні практикувати довіру в малому та впевненість у великому та головному

Ми не знаємо, що буде завтра. Господь нам це не відкриває – щоб ми не розслаблялися та не панікували, не були надто впевненими чи надто розгубленими.

 

Звичайно ж, ми, як християни, теж люди. Ми хочемо знати, що буде завтра та післязавтра. Бажаємо планувати весілля дітей, будівництво будинку, сімейну відпустку. Але знання найближчого майбутнього нам не дано. Тому в наших планах ми завжди повинні залишати останнє слово за Богом: «Якщо вгодно буде Господу і будемо живі, то зробимо те чи інше» (Як. 4:15).

 

Отже, ми не знаємо, що буде з нами завтра та післязавтра, що буде у 2022 році. Але Господь відкрив нам, що буде наприкінці. Нехай знання великого майбутнього та незнання найближчого майбутнього послужать нашій довірі у малому та впевненості у великому. Довіра та впевненість – це гарне поєднання!