“І Церква, і суспільство – це частини Царства Божого. І знаком Його цілісності для нас став Майдан”

http://www.philosophy.ucu.edu.ua

Зацікавлені сучасною Україною англомовні читачі можуть поповнити свій різдвяний “wish list” на “Amazon” новою англомовною книгою доктора філософських наук, професора кафедри філософії Українського католицького університету Михайла Черенкова. Співавтором дослідження став випускник Оксфорда, історик та богослов Джошуа Сьорль, який після завершення семінарії в Празі та докторських студій у Коледжі Святої Трійці (Trinity College Dublin) кілька років прожив у Донецьку. Детальніший погляд на книгу “A Future and a Hope: Mission, Theological Education, and the Transformation of Post-Soviet Society” – у короткій розмові з Михайлом Черенковим.

Пане професоре, як би Ви окреслили основні мотиви Вашого дослідження? Чи можна сказати, що книга була написана під впливом Революції гідності?


Основний мотив, який спонукав нас до написання книги, можна сформулювати так: бажання відчути й накреслити надихаючу візію для Церкви у пострадянському суспільстві. Як співавтори, ми мріяли і мріємо про краще майбутнє для України. Кожен з нас може повторити слова пастора Мартіна Лютера Кінга: “I have a Dream”. Без надихаючого бачення для країни християнство – і як Церква, і як культура – не здатне розвиватись, змінюватись і змінювати навколившій світ. Ми почали працювати над текстом 2012 року, але саме в подіях Майдану побачили знак надії, можливість іншого майбутнього. Тож “революція гідності” справді стала для нас орієнтиром того, як цінності Божого Царства можуть втілюватись у суспільних трансформаціях.

Книга написана англійською мовою в співавторстві з іноземними фахівцем. Чи означає це, що Ви орієнтувалися на читачів з-поза меж пострадянського простору?

Так, мені приємно, що реліз книжки став міжнародною подією, вже заплановано презентації у Вашингтоні та Лондоні. Книгу надрукувало фахове для літератури з теології американське видавництво Wipf&Stock, а сам текст – це результат богословського діалогу між мною, українським дослідником, і молодим британським теологом Джошуа Сьорлом, професором Сперджен коледжу з Лондона. “Міжнародний статус” не стільки тішить самолюбство, скільки проектує увагу на події в Україні. Ми сподіваємося, що книжка стане своєрідним “меседжем”, закликом, маніфестом міжнародної солідарності з християнською спільнотою України. Адже саме у нас вирішується доля країн і народів пострадянського простору – чи будуть вони й надалі залишатися транзитними територіями, чи повернуться до неорадянської імперії, чи поховають її назавжди заради свободи і надії. Як кажуть українці, “за нашу і вашу свободу”.

А звідки виникла ідея запросити британського богослова до написання книги про Україну?

Свого часу я запросив доктора Джошуа Сьорла працювати в Донецькому християнському університеті (ДХУ). Саме там почалась наша дружба і зародилась ідея спільної книги. Тепер ДХУ захоплений проросійськими сепаратистами. Дружина Джошуа – українка, її батьки живуть на Дніпропетровщині, на кордоні з Донецькою областю. Отже, нас поєднала Україна, а також інтерес до богословського аналізу її суспільних трансформацій. Дуже важливо, що книжка англомовна, вона адресована насамперед західному світу. Але ми думаємо про російський переклад, щоб транслювати наші думки на Схід.

Яким чином релігійні динаміки, описані у книзі, вписуються в уже софрмовану і сформульовану глобальну тенденцію певного релігійного відродження кінця ХХ – початку ХХІ століття?

Ми не ставили за мету вписати наші ідеї в загальні тенденції. В певному сенсі ми керувались не аналітичним, а пророчим покликанням. Адже слова про майбутнє та надію належать пророку Єремії. Тобто надія є завжди, і саме вона, а не “об’єктивні” обставини, рухає нас до змін на краще. Ми всі читали про “повернення релігії”, але ніхто не міг повірити, що це станеться на Майдані. Я думаю, що “революція гідності” не стільки вписується в існуючі тренди, скільки сама породжує нові, ще не концептуалізовані тектонічні зсуви.

Виглядає, що головною метою книги є аналіз певних релігійних і соціальних трансформацій. На Вашу думку, в постатеїстичних суспільствах релігійні динаміки стимулюють суспільні, чи навпаки?

З одного боку, очевидно, що Майдан спирався на християнські презумпції. Це не був “русский бунт, бессмысленный и беспощадный”, це справді була Революція гідності. Як на мене, саме активна участь християн змінила якість протесту. З іншого боку, все почалось не з Церкви, а з пробудження громадянського суспільства. Церкву покликали на допомогу, вона відгукнулася, і в цьому сенсі суспільство показало вищий рівень ініціативи й відповідальності. Але я пропоную аналізувати цей зв’язок між суспільними та церковними подіями не через послідовність, а через холістичність, цілісність, нерозривність… І ми в книжці послідовно аргументуємо саме таку логіку для розгляду цього зв’язку.

Для авторів книги про майбутнє і про надію, що є знаком цієї надії в сучасній Україні?

Для нас – і Церква, і суспільство – є частинами більшого – Царства Божого, в якому іноді діють царі, іноді – священики, іноді пророки, а іноді добрі самаряни (по-нашому – волонтери). І знаком такої цілісності для нас став Майдан. Можна сказати так: якщо релігія повертається в сучасне суспільство, то не заради певного місця, щоб “бути тут чи там”, а заради значно більшого – щоб “бути всюди”, щоб пронизувати соціальні відносини, ставши їх новою природою, змінивши їх зсередини.

Розмовляв Віктор Полетко,
Міжнародний інститут етики та проблем сучасності УКУ