Час професіоналів

Час професіоналів – це наш час. У наші дні ми бачимо нову ситуацію в церкві і навколо церкви, в сферах її місії. Умовно її можна назвати саме так: «час професіоналів».

Був час, який можна було назвати «часом місіонерів». Тоді багато хто залишив свою професію, своє звичайне життя, щоб присвятити себе місії і тільки місії. Сьогодні на дворі інший час, «час професіоналів», тобто тих людей, які повернуть місію в професійне середовище, в звичайне життя звичайних людей, перетворять звичайне життя зсередини.

У назві лише два слова. Про що вони?

Перше слово - час. Час потрібно розпізнавати. Часом потрібно користуватися відповідально. Час коротий і лукавий. Як ми ставимося до нашого часу? Чи розумію я цей час як мій час, як час моєї відповідальності і моєї дії, моєї місії?

Якщо Бог довірив нам жити в ці дні, то це наш час. Не варто чекати кращого. Потрібно використовувати свій час, наповнити, «спокутувати».

Друге слово - професія. Це рід занять, сфера діяльності. Це місце і час, яким ми віддаємо більшу частину свого життя.

Як ми ставимося до своєї професії? Чи бачимо у своїй професії можливість послужити Божому Царству? Це просто навчання, просто робота, просто відпрацювання, просто виживання? Або це служіння Богу, покликання, справа життя? Ми рухаємо каміння чи ми будуємо храм? Це “просто”, або “не просто”?

Ми говоримо про час професіоналів, тому що одними проповідями країну не змінити. Адже люди хочуть не стільки знати про правильну віру, скільки бачити цю віру в дії.

Яким є наш час, які його виклики? Мало хто хоче працювати, але всі хочуть користуватися плодами. Мало хто хоче служити, всі хочуть реалізувати себе. Мало хто читає книги. Мало хто копає город. Мало хто готовий посвятити й готувати себе для Царства Божого. Всі хочуть свого царства - тут і відразу, «по щучому велінню, по моєму хотінню».

Але в церкві, в народі Божому повинно бути інакше. Ми всі повинні служити Богу, один одному і зовнішнім людям. На кожному місці, в кожній сфері.

Одних проповідників буде мало. Миряни, лаїки - невикористаний потенціал Церкви. Вони теж священнослужителі, царственне священство. Але їм про це рідко говорять. В результаті, без визнання і повноважень люди стають пасивними. Як нам оживити нашу церкву, щоб активними стали всі, щоб знайшли свій дар і своє покликання по той бік церковних стін?

У певному сенсі апостольська місія не закінчена. У нас майже не залишилося недосягнутих місць, але все ще багато недосягнутих сфер. Можна бути апостолом в своїй професії. Якщо згадати, що перші церкви виникали як сімейні церкви, то можна припустити, що сьогодні гуртки і цілі громади можуть виникати прямо на робочих місцях.

Місія Бога триває, і ми можемо бути її частиною.

Я хочу сказати всім нам: ми потрібні Христу, Його Царству і Його Церкві. Прийшов час сказати: «Господь, у Тебе було багато великих і вірних слуг. Але є ще і я. І сьогодні мій час. Я дякую тобі за це дивовижний час, в який ти довірив мені жити; за мою освіту, мої здібності, мою роботу. Я хочу бути корисним Тобі і Твоєму Царству всім тим, що у мене є, всім, що Ти дав мені. Ось я, пошли мене».