Я – дорога, і правда, і життя

  

Віра і Життя, 2022, №1

***

Ісуса любили слухати всі, навіть вороги. Він говорив про найголовніше і про те, що всіх хвилювало. Але далеко не кожен міг зрозуміти й визнати, що Він і був найголовнішим. Він не просто говорив про Бога, Він був Богом. 

Проблема в тому, що люди були готові говорити про Бога, проте не готові зустрітися з Ним. Отримати нову інформацію? Звісно, так. Але щоб змінити своє життя й зіткнутися віч-на-віч із реальністю? Це вже ні, принаймні не зараз. 

Уявімо одну дивну, хоч і цілком прийнятну ситуацію. До мене підходить незнайомець і розпитує про Михайла. Я можу йому багато розповісти, бо я і є той Михайло. Але мій співрозмовник цього не знає. Нарешті, я наважуюся відкритися й зізнаюся: «Я і є Михайло, тобто той, ким ви цікавитеся». А натомість чую: «Це неможливо. Не вірю. Ви не можете бути Михайлом, ви обманюєте мене. Я достеменно знаю, який він на вигляд. Ви – не він». 

Так само ми поводимося з Ісусом. Ми слухаємо Його слова, проте не визнаємо Його особистість, в якій усе це втілилося, виповнилося, відкрилося. Ми не визнаємо Його особистість з усією серйозністю. Ми надаємо перевагу словам. 

Але Його слова та Його особистість єдині. Не можна зрозуміти їхній зміст, не пізнавши їхнього Ав- тора, не пішовши за Ним як за Вчителем, Другом, Паном. 

Слова вказують на реальність, підводять до неї, пропонують її визнати. Віра вимагає не просто погодитися зі словами Ісуса, але послухатися Його та Його слів, тобто піти за Ним як за Провідником в іншу реальність. 

Саме тому, коли учні запитують про Бога Отця, Ісус указує на Себе. Він не просто вказує дорогу – Він і є дорога. Він не просто вчить правди – Він є правда. Він не просто говорить про життя – Він є життя. 

Ісус пропонує нам не стільки дізнатися, скільки пізнати, пережити, випробувати на собі справжнє життя в єдності з Богом, у Його присутності. 

І цієї миті Він стикається з нерозумінням слухачів, особливо релігійних наставників. Вони готові слухати Господа, але не готові зустрітися з Богом. Тому що, на їхню думку, все має бути не так. Тому що вони вірять собі, у свої знання про те, як усе має бути. Не може бути так просто. «Ісус – дорога, правда й життя? О ні, адже якщо це так, то руйнується весь наш світ, в якому ми самі визначали шляхи, знали істину та керували життям!» 

Тут я маю сказати одну просту, але важливу річ. Основна проблема людей полягає не стільки в невірі в Бога, скільки в невірі в те, що до Бога є шлях, що Бога можна пізнати, з Ним можна мати стосунки. 

Для більшості Господь існує, але десь далеко. Цей Бог мовчазний, відсутній, недоступний, незрозумілий. Тобто, цілком можна вірити, що Він є, але водночас не вірити в те, що Він поруч – активний, живий, близький. 

Багато хто вірить саме в далекого Бога, про Якого можна знати, але Його не можна зустріти. І така половинчаста віра робить людей значно нещаснішими. 

Справді, це страшна мука – знати про Бога й жити без Нього. Десь є Бог, але дороги до Нього немає, або її ніхто не може знайти. Десь є істина, але знання про неї втрачено чи спотворено, а скласти уривки знань ніяк не можна. Десь є справжнє життя, але ми не живемо, а існуємо, животіємо в темряві чи сірості. 

Аж тут з'являється Ісус і пропонує нам повірити по-справжньому, цілковито довіритися Йому, тому що в Ньому ми отримуємо не тільки знання про Бога, а й мир, життя, єдність із Богом. Ісус не задовольняє нашу цікавість новою інформацією, Він запрошує нас у нове життя. 

Якщо ти хочеш увійти в реальність цього нового життя, то скажи Христу: «Ти – моя дорога, правда й життя» та йди за Ним, пізнавай Його, живи Ним!