Проводжаючи 2020 рік, ми з трудом здатні зрозуміти його уроки. Частково тому, що ми все ще в полоні триваючих процесів, які затягнулися. Частково тому, що рік був більш ніж незвичайний і швидше руйнує наші звичні пояснювальні схеми, ніж вписується і тлумачиться в їх межах. І все ж, дещо можна сказати навіть про нього, дещо навіть потрібно сказати, підсумовуючи накопичені переживання, висловлюючи їх у словах, і тим самим роблячи їх зрозумілими хоча б для самих себе. Без цього наші дні і роки будуть злипатися в одне і те саме, будуть перетворюватися в повторення того ж самого, так що найнезвичніший рік ризикує опинитися одним з багатьох.
Як говорить історик і богослов Сергій Санніков, «Світ змінився, люди не змінилися». Перефразовуючи, можна сказати так: змінюються дати, миготять події, але люди залишаються колишніми. Тому що хочуть залишатися колишніми, тому що чинять опір змінам, тому що не слухають і не вчать уроки.
2020 рік був нашим шансом на великі зміни. В цьому році ми вчилися тому, як жити більш осмислено перед обличчям того, що було поза нашим поясненням і контролем. Іншими словами, ми вчилися жити в умовах повної невизначеності, вчилися зберігати гідність і залишатися собою поза звичною системою життєвих координат.
Ця ситуація невизначеності звільнила нас від диктату звичаєвості для більш осмисленого, і отже, більш повноцінного життя. Зазвичай ми живемо як живемо, не віддаючи звіту ні собі, ні іншим. Але в незвичній ситуації раптом починаємо замислюватися про те, як потрібно жити.
Я смію сподіватися, що багато хто з нас почали замислюватися про сенс. Не про сенс грошей або задоволень, але про ті сенси, які зберігається навіть перед лицем смерті, які добре читаються навіть на похмурому тлі абсурду, трагізму, страху, розгубленості.
Всі наші успіхи, статуси, заощадження раптом втратили цінність. Знаки і події року склалися в таємничі і страшні слова: «Ти зважений на вагах і знайдений дуже легким».
На жаль, замість того щоб зрозуміти слова і знаки Бога, ми спробували вкласти в події наш сенс і пояснити все в зручному для нас ключі. Так множилися теорії змов, забобони, думки блогерів і диванних експертів. Так множилися ділення і конфлікти, недовіра і ненависть.
Тим самим ми упустили найважливіші уроки 2020 року: людина не є господарем історії. Невизначеність повинна була нагадати нам про цю просту істину, яка протвережує і лякає, крушить і упокорює. Але замість того, щоб винести урок з невизначеності, ми продовжували наші відчайдушні спроби повернутися до звичайного життя, тобто до такого життя, де ми самі все визначаємо.
Я говорю зараз перш за все про пандемію COVID-19, але не тільки. Ми можемо згадати численні війни і теракти, стихійні лиха та економічні кризи, жорстокість і свавілля диктаторів, протести і погроми, маніпуляції громадською думкою і кібератаки.
Всі події року сходяться в одному, різні знаки зливаються в одне послання: людина розумна не керує світом і навіть власним життям. Науковий прогрес не відповідає на основні світоглядні питання і навіть на питання елементарної безпеки. Передбачати розвиток цивілізації неможливо, так що при неймовірному ускладненні життя ми стаємо все більш уразливими. І біда зовсім не в нашій уразливості. Те, що наш наступний день ніяк не гарантований – це факт, малоприємний, але факт. Біда в тому, що ми відмовляємося визнати цей факт і продовжуємо грати чужу для нас роль, роль господарів світу.
2020 рік був важливим, можливо навіть останнім попередженням перед набагато страшнішою низкою катастрофічних подій. Невизначеність буде наростати і виражати себе в нових формах, несподіваних і сильніших. Наш звичний образ світу – не більше, ніж вираз людських амбіцій бути «як боги», тобто керувати світом без Бога, замість Бога. Саме це самогубне бажання є причиною всіх наших бід.
Невизначеність нагадує про те, що ми – частина творіння і повинні поважати Божі закони. А також про те, що цей порядок світу – тимчасовий, скороминущий. Все це означає, що зовнішні події, приголомшливі основи світу, служать одній меті – звільнити нас від надмірної впевненості, повернути нас до Бога, до безумовної довіри Йому. Кінцем невизначеності стане Боже Царство і ніщо інше.
Моє щире побажання всім нам, щоб в цій тривалій невизначеності ми могли знайти надію і впевненість в Бозі. Господь царює – ця Божественна визначеність дає мир і радість, терпіння і силу. Пам’ятаючи про цю істину, ми зможемо побачити в її світлі сенс найдивніших і малозрозумілих подій такого незвичного 2020 року. Грунтуючись на цій обітниці Божої присутності з нами «у всіх днях, до кінця віку», ми ніколи не будемо в зневірі і розпачі, що б не чекало нас попереду, в не менш складному і незвичному 2021 році. Надихаючись цим баченням, пильнуймо та будьмо тверезі, вчімося та оновлюймося, чекаючи не кінця світу, але настання Божого Царства.
Комментариев нет
Отправить комментарий